© 2020 Dmitriy Shevchuk PSY GNM

Нова німецька медицина/ ННМ

"П'ять біологічних законів" др. Райка Хамера.
Ця інформація переверне ваше уявлення про природу хвороб і здоров'я.
Відеолекція по психосоматиці GNM доктора Хамера.
/психосоматолог Дмитро Шевчук/ (рос.мова)
( Навіть зовсім трішки буде приємно та достатньо )
Нова Німецька Медицина (ННМ) заснована на медичних відкриттях, зроблених доктором медицини Райком Гердом Хамером. На початку 80-х доктор Хамер відкрив п'ять біологічних законів, що пояснюють причини, ход розвитку, і процес природного зцілення від хвороб, заснованих на універсальних біологічних принципах.

Згідно з цими біологічними законами, захворювання не є, як полягало раніше, результатом дисфункцій або зловживань процесів в організмі, але швидше «важливими спеціальними біологічними програмами природи» (СБП), створеними для надання індивіду допомоги в період переживання емоційного та психологічного дистресу.

Всі медичні теорії, офіційні або «альтернативні», минулі чи теперишні, засновані на уявленні про хвороби як «дисфункціях» організму. Відкриття доктора Хамера показують, що в Природі немає нічого «больного», але завжди все наповнено глибоким біологічним сенсом.

П'ять біологічних законів, на яких будується ця геніальна система «Нова Медицина», находять дійсну основу в природних науках, і в той же час вони перебувають у повній гармонії з духовними законами. Завдяки цій істині іспанці називають ННМ «LaMedicinaSagrada» – Священною Медициною.
Все в одному короткому фільмі:
  • трагічна доля сім'ї доктора Райка Хамера та його відкриття "Нової німецької медицини" у 1978р.
  • пояснення п'яти біологічних законів ННМ
  • 6500 пацієнтів вилікуваних простим способом від раку
  • 28 разів верифікація його відкриттів та методики лікування
  • ігнорування його докторської дисертації тричі
  • позбавлення ліцензії та практики, життя у вигнанні
  • 2 тюремні терміни у Франції 2004-6 та Німеччини 97-98
  • 4 спроби сховати до психіатричної лікарні 86-96
  • історія повторюється: долі Коперника та Галілея
  • суди змушували Хамера зректися своїх відкриттів
ННМ Нова німецька медицина доктора Райка Хамера
Трагічна історія найбільшого відкриття людства: гоніння, переслідування, заборони.

П'ять біологічних законів

Перший біологічний закон
Кожна "хвороба" це СБП (2) (Спеціальна Біологічна Програма) включається у відповідь на СДХ (1) (Синдром Дірка Хамера), який є:
  • драматичний/надзвичайно гострий
  • несподіваний/раптови
  • ізольований (прожитий на самоті)
конфліктний шок, що розгортається одночасно на трьох рівнях:
  • у психіці (СДХ)
  • у конкретній ділянці мозку (осередок Хамера НН)
  • у відповідному осередку Хамера ОРГАНІ тіла.
Реакції нашої психіки на те, що відбувається, визначають реакції тіла наших органів.
Перший критерій

Мовою ННМ «конфліктний шок» чи СДХ описує ситуацію, що веде до гострого дистресу – ситуацію, що її було неможливо передбачити, і до якої ми виявилися НЕ підготовлені. Такий СДХ може бути викликаний, наприклад, непередбаченим відходом чи втратою коханої людини, несподіваним спалахом гніву чи сильної тривоги, або постановкою несподівано поганого діагнозу з негативним прогнозом.

СДХ відрізняється від звичайних психологічних «проблем» і звичних щоденних стресів тим, що непередбачуваний конфліктний шок втягує у процес як психіку, так і мозок, і органи тіла.

З біологічної точки зору «несподіванка» передбачає, що непідготовленість до ситуації може призводити до шкоди захопленого зненацька індивіда. З метою надання допомоги індивіду в такій непередбаченій кризовій ситуації миттєво приводиться в дію важлива спеціальна біологічна програма, призначена саме для такого типу ситуації.

Оскільки ці давні повні значення програми виживання успадковуються всіма живими організмами, включаючи людей, ННМ говорить про них у термінах біологічних, а не психологічних конфліктів.

Тварини переживають ці конфлікти буквально як такі, коли вони, наприклад, втрачають своє гніздо або позбавляються своєї території, виявляються відокремленими від своєї пари чи потомства, зазнають атак чи загрози голоду чи загибелі.
Не так важливо те, що трапилося, як те, як ми реагуємо на те, що відбувається.
Горе від втрати своєї пари.

Оскільки ми – люди – здатні взаємодіяти зі світом як буквальним, так і символічним чином, ми можемо зазнавати цих конфліктів так само й у фігуральному значенні слова. Наприклад, «конфлікт через втрату території» може переживатися нами при втраті будинку чи втраті роботи, «конфлікт через напад» – при отриманні образливого зауваження, «конфлікт через кинутість» – при ізоляції від інших людей або виключення зі своєї групи, а «конфлікт через страх смерті» – при отриманні поганого діагнозу, що сприймається як смертний вирок.

Ось що відбувається в психіці, мозку та відповідному органі в момент прояву СДХ:

1 - На рівні психіки: індивід переживає емоційний та ментальний дистрес.

2 - На рівні мозку: у момент прояви СДХ конфліктний шок вражає специфічно зумовлену зону мозку. Вплив шоку видно на знімку, отриманому методом комп'ютерної томографії, як набору ясно помітних концентричних кіл.

У ННМ ці кола отримали назву осередків Хамера – "НН" (від німецької Hamersche Herde). Термін спочатку висунули опоненти доктора Хамера, які з глузуванням називали ці утворення "сумнівними фокусами Хамера".
На рівні мозку: у момент прояву конфліктний шок вражає зумовлену зону мозку.
До того, як доктор Хамер ідентифікував ці кільцеві структури в мозку, радіологи розглядали їх як артефакти, що виникають внаслідок збоїв апаратури. Однак у 1989 році компанія "Сіменс", виробник обладнання для комп'ютерної томографії, дала гарантію на те, що ці кільця не можуть бути артефактами, створеними апаратурою, тому що при повторних сеансах томографії ці конфігурації відтворюються на тому самому місці під час зйомок, отриманих під будь-якими кутами.
На рівні мозку: у момент прояву конфліктний шок вражає зумовлену зону мозку.
Однотипні конфлікти завжди вражають ту саму зону мозку.

Точне місце утворення НН визначається природою конфлікту. Наприклад, "руховий конфлікт", який переживається як "неможливість врятуватися втечею" або "шокове заціпеніння", вражає руховий відділ кори мозку, який відповідає за управління м'язовими скороченнями.

Розмір НН визначається інтенсивністю конфлікту, що переживається. Можна уявити кожен відділ мозку як кластер нейронів, функціонуючих одночасно як рецептори і трансмітери.

3 - На рівні органу: у момент, коли нейрони приймають СДХ, конфліктний шок негайно передається відповідному органу, і миттєво активується «Важлива Спеціальна Біологічна Програма» (СБП), що призначена для опрацювання даного типу конфлікту. Біологічний сенс будь-якої СБП – це поліпшення функцій органу, порушеного конфліктом, отже індивід опиняється у кращому становищі, щоб упоратися з ситуацією і поступово вирішити конфлікт.

Як сам біологічний конфлікт, і біологічне значення кожної важливої спеціальної біологічної програми (СБП) завжди пов'язані з функцією відповідного органу чи тканини організму.

Приклад: якщо особина чи індивід чоловічої статі переживає «конфлікт втрати території», цей конфлікт вражає зону мозку, відповідальну за коронарні артерії. У цей момент на стінках артерій утворюються виразки (викликаючи angina pectoris). Біологічне призначення втрати тканини артерій, що відбувається при цьому, - розширити русло артерій для поліпшення кровопостачання серця так, щоб через серце в хвилину могло проходити більша кількість крові, що дає особині більше енергії і надає можливість проявити більший натиск у спробі повернути назад свою територію (для людини - будинок або роботу) або зайняти нову.

Така осмислена взаємодія між психікою, мозком та органами відпрацьовувалася природою протягом мільйонів років. Спочатку такі вроджені програми біологічних реакцій наводилися на дію «мозком органа» (таким «мозком органа» наділена будь-яка рослина). Зі зростаючою складністю форм життя розвинувся «головний мозок», який став керувати та координувати роботу всіх важливих спеціальних біологічних програм (СБП). Ця передача біологічних функцій мозку пояснює, чому центри, контролюючі у мозку роботу органів розташовуються у тому порядку, як і самі органи у тілі.

Приклад: відділи мозку, що управляють скелетом (кістками) та поперечно-смугастими м'язами, явно розташовані в зоні, званій cerebral medulla (внутрішня частина мозку під корою).
На цій діаграмі показано, що центри, що управляють черепом, руками, плечима, хребтом, тазовими кістками, колінами і ступнями, йдуть у тому самому порядку, як і самі органи (конфігурація, що нагадує ембріон, що лежить на спині).

Біологічні конфлікти, пов'язані з кістками та м'язовими тканинами – це «конфлікти самознецінення» (пов'язані зі втратою поваги до себе, відчуттями нікчемності та марності).

Внаслідок перехресних відносин між півкулями мозку та органами тіла зони правої півкулі керують органами лівої половини тіла, тоді як зони лівої півкулі керують органами правої половини тіла.
Цей чудовий знімок комп'ютерної томографії органу зобразив активний осередок Хамера (НН) на рівні 4-го поперекового хребця (активний «конфлікт самознецінення»), явно демонструючи зв'язки між мозком та органами.

Другий критерій

Зміст конфлікту визначає місце утворення НН у мозку і те, на якому конкретно органі розгорнеться дія СБП.

Зміст конфлікту визначається у момент появи СДХ (неочикувано, драматично, ізольовано). Щойно відбувається конфлікт, наша підсвідомість миттево співвідносить його з конкретною біологічною темою, тобто: «втратою території», «розором у гнізді», «відкиданням з боку своїх», «розлученням зі своєю парою», «втратою потомства», «атакою противника», «загрозою голоду» тощо.

Якщо, наприклад, жінка переживає непередбачене розлучення з любовним партнером, це обов'язково означатиме переживання конфлікту «розлучення зі своєю парою» у біологічному сенсі. СДХ тут може переживатися як «конфлікт покинутості» (який вражає нирки), або «конфлікт самознецінення» (що вражає кістки і призводить до остеопорозу), або «конфлікт втрати» (що призводить до поразки яєчників).

Також те, що однією людиною буде проживатися, як «конфлікт самознецінення», інша людина може переживати, як конфлікт зовсім іншого типу. Третьої людини все, що відбувається, можливо, взагалі внутрішньо не торкнеться. Бо хтсоь може напасти, хтось буде тікати, а хтось розгубиться - всі ми різні.

Не важливо, що саме відбувається, а важливо те, як ми це сприймаємо!

Саме наше суб'єктивне сприйняття конфлікту та почуття, які стоять за конфліктом, визначають, яку частину мозку торкнеться шоку, і відповідно, якими фізичними симптомами виявиться конфлікт у результаті.

Один конкретний СДХ може вразити кілька зон мозку, вилившись у кілька «захворювань», таких як кілька типів раку, які помилково приймаються за метастази. Наприклад: чоловік несподівано для себе втрачає свій бізнес, а банк забирає всі його активи, у нього можуть розвинутися рак кишечника як наслідок «конфлікту неможливості переварити щось» («я не можу цього переварити!»), рак печінки внаслідок «конфлікту загрози голоду» («я не знаю, як мені себе прогодувати!») та рак кісток внаслідок «конфлікту самознецінення» (втрата самоповаги).

Після того, як конфлікт виявляється вирішеним, лікування всіх трьох типів раку починається одночасно.

Третій критерій

Кожна СБП – Важлива Спеціальна Біологічна Програма розгортається синхронно лише на рівні психіки, мозку та конкретного органу.

Психіка, мозок і відповідний орган є три рівня одного цілісного організму, що функціонують синхронно.

Біологічна латералізація.
Наша біологічно обумовлена домінантна рука визначає, яка півкуля мозку та який бік тіла вразить конфлікт. Біологічна латералізація визначається на момент першого поділу заплідненої яйцеклітини. Співвідношення між право- та ліворукими у суспільстві становить приблизно 60:40.

Біологічна латералізація легко визначається тестовими плесканнями долонь. Та рука, яка згори – ведуча, і з неї легко видно, ким людина є – правшою чи лівшой.

Правило латералізації: правші реагують на конфлікт, пов'язаний з матір'ю чи дитиною, лівою стороною свого тіла, а на конфлікт із партнером (будь-яким, крім матері та дитини) – правою стороною тіла. У шульг ситуація зворотня.

Зразок: якщо жінка-правша переживає «конфлікт страху за здоров'я своєї дитини», у неї розвивається рак лівих грудей. Внаслідок перехресних відносин між мозком та органами на знімку мозку відповідний НН буде виявлений у правій півкулі мозку в зоні, що управляє залізистою тканиною лівої молочної залози. Якби ця жінка була шульгою, такий «конфлікт страху за здоров'я своєї дитини» привів би її до раку правої молочної залози, а комп'ютерна томографія мозку виявила б поразку лівого боку мозочка.
Визначення провідної руки представляє виняткову важливість виявлення початкового СДХ.
Другий біологічний закон:
Кожна хвороба (СБП) має дві фази.
Кожна СБП – "Спеціальна Біологічна Програма" – має дві фази проходження, якщо досягнуто вирішення конфлікту.

Нормальний добовий ритм зміни дня й ночі характеризує стан, званий нормотонією. Як показано на наведеній нижче діаграмі, фаза симпатикотонії змінює фазою ваготонії. Ці терміни відносяться до нашої автономної нервової системи (АНС), яка управляє такими вегетативними функціями, як серцебиття та травлення. Протягом дня організм перебуває під нормальним симпатикотонічним стресом («готовність до боротьби чи втечі»), а під час сну – у стані нормального ваготонічного відпочинку («відпочинок та перетравлення їжі»).

Активна фаза конфлікту (КА-фаза, симпатикотонія)

У той момент, коли в організмі відбувається конфліктний шок (СДХ), нормальний ритм зміни дня та ночі миттєво переривається і весь організм повністю переходить у стан активної фази конфлікту (КА-фази).

Одночасно активується Важлива Спеціальна Біологічна Програма (СБП), призначена для реагування на даний конкретний тип конфлікту і що дозволяє організму змінити режим звичайного функціонування на такий, при якому індивід для вирішення конфлікту отримує допомогу на всіх трьох рівнях – психіки, мозку та органів тіла.

На рівні психіки:
активність у стані конфлікту проявляється як стала концентрація на спробах його вирішити. Постійні думки та розмови саме на ЦЮ тему.

При цьому автономна нервова система перетворюється на стан тривалої симпатикотонії. Типові симптоми цього стану: безсоння, втрата апетиту, прискорене серцебиття, підвищений кров'яний тиск, низький вміст цукру в крові та нудота. Активна фаза конфлікту також називається Холодною фазою, тому що в стані стресу кровоносні судини звужені, що призводить до відчуття холоду в руках і ногах, холодної на дотик шкірі, ознобу, тремтіння та холодного потовиділення. Однак, з біологічної точки зору стан стресу, особливо додатковий час у стані неспання та повна поглиненість конфліктом ставлять індивіда у вигідніше становище, що стимулює до знаходження рішення для конфлікту.

На рівні мозку:
точне місце розташування осередку поразки визначається змістом конфлікту. Розмір НН завжди пропорційний тривалості та інтенсивності конфлікту (масі конфлікту).

Протягом КА-фази НН завжди проявляється у вигляді різко окреслених концентричних кілець.

На знімку комп'ютерна томографія виявила НН у правій півкулі в моторній корі, що вказує на відповідний руховий конфлікт («неможливість врятуватися втечею»), що призвело до паралічу лівої ноги в активній фазі конфлікту. У шульги таке зображення означало б конфлікт, пов'язаний з партнером.

Біологічне значення такого паралічу – «удавана смерть» - у природі хижак найчастіше атакує жертву саме тоді, коли та намагається врятуватися втечею. Іншими словами, біологічна реакція жертви слідує логіці: «Оскільки я не можу врятуватися втечею, то видаю себе за мертву», викликаючи паралізацію аж до зникнення небезпеки. Людям така реакція організму властива нарівні з усіма видами тварин.

На рівні органу:
Якщо для вирішення конфлікту потрібно більше органічної тканини, у відповідному органі відбувається розмноження клітин та приріст тканини органу.

Приклад: при «конфлікті, викликаному страхом смерті» (наприклад страх захворіти COVID-19 SARS-CoV-2 через те, що з кожного вікна всі кричать про цю загрозу), який найчастіше провокується постановкою несприятливого медичного діагнозу, шок вражає зону мозку, відповідальну за легеневі альвеоли, які забезпечують постачання киснем. Оскільки в біологічному сенсі паніка, спричинена страхом смерті, еквівалентна «неможливості дихати», миттєво починається приріст легеневої тканини. Біологічне призначення легеневих новоутворень (рак легенів) – збільшення робочої ємності легень отже індивід отримує кращу позицію боротьби зі страхом смерті.

Якщо для вирішення конфлікту потрібно менше органічної тканини, відповідний орган або тканина відповідають конфлікту зменшенням кількості клітин.

Приклад: якщо жінка (жіноча особина) переживає сексуальний конфлікт, пов'язаний з неможливістю копуляції (зачаття), тканина, що вистилає шийку матки, покривається виразками. Біологічне призначення часткової втрати тканини – розширення проходу шийки матки, щоб поліпшити можливість надходження сперми до матки та підвищення ймовірності зачаття. У людей подібний конфлікт для жінки може бути пов'язаний із сексуальним відкиданням, сексуальною фрустрацією, сексуальним насильством тощо.

Якою буде реакція органу чи тканини конфлікт – приростом чи втратою органічної тканини, визначається тим, як вони пов'язані з еволюційним розвитком мозку.
Діаграма вгорі (компас ННМ) показує, що всі органи та тканини, якими управляє древній мозок (довгастий мозок і мозок), такі як кишечник, легені, печінка, нирки, грудні залози в активній фазі конфлікту завжди дають приріст клітинної тканини (зростання пухлини) .

Всі тканини та органи, керовані мозком (cerebrummedulla і корою головного мозку), такі як кістки, лімфатичні вузли, шийка матки, яєчники, яєчка, епідерміс завжди втрачають тканину.

Принаймні посилення активної фази конфлікту симптоми відповідних органах проявляються дедалі чіткіше. При зниженні інтенсивності конфлікту справедливе зворотне твердження.

Тривалий конфлікт.

Конфлікт, що триває, відноситься до ситуації, коли індивід продовжує залишатися в активній фазі конфлікту через те, що конфлікт не може бути вирішений або просто ще не доведений до вирішення.

Людина може прожити в стані негострого конфлікту, що триває, і викликаного ним ракового процесу до глибокої старості, якщо пухлина не завдає ніяких механічних занепокоєнь, як наприклад, пухлина в кишечнику.

Перебування в гострому конфлікті протягом тривалого часу може призвести до смерті. Однак, хворий, який перебуває в активній фазі конфлікту, не може померти від самого раку, оскільки пухлина, що росте протягом першої фази СБП (рак легень, печінки, молочної залози), реально покращує функціонування органу в цей період.

З тими, хто помирає під час проходження першої фази конфлікту, це відбувається найчастіше як результат енергетичного виснаження, депривації сном і, найчастіше, від страху. При негативному прогнозі та токсичній хіміотерапії на додаток до емоційного, ментального та фізичного виснаження у багатьох пацієнтів не залишається жодного шансу на виживання.

Конфліктоліз (КЛ)

Вирішення (зняття) конфлікту – це поворотний пункт, з якого СБП входить у другу фазу. Так само, як і активна фаза, фаза лікування розгортається одночасно усіма трьома рівнями.

Фаза лікування (ПКЛ-фаза, ПКЛ = пост-конфліктоліз)

На рівні психіки:
вирішення конфлікту приносить почуття великого полегшення. Автономна нервова система миттєво перемикається в режим тривалої ваготонії, що супроводжується почуттям сильної втоми та водночас гарним апетитом. Тут відпочинок та здорове харчування служать меті підтримки організму під час його лікування та відновлення. Фаза одужання також називається ТЕПЛОЮ фазою, оскільки завдяки ваготонії кровоносні судини розширені, внаслідок чого шкіра та руки теплішають, а також можливий жар.

На рівні мозку:
Одночасно з психікою та ураженими органами клітини мозку, зачеплені СДХ, також починають зцілюватися.

Перша частина фази лікування (ПКЛ-фаза А) лише на рівні мозку: З вирішення конфлікту вода і серозна рідина притікають до відповідної частини мозку, утворюючи набряк у частині мозку, що захищає її тканини під час проходження процесу одужання. Саме цей набряк мозку і викликає типові симптоми процесу одужання мозку, такі, як головний біль, запаморочення і відчуття розпливання картини перед очима.

Під час цієї першої фази лікування НН на томографічному знімку проявляється у вигляді чорних концентричних кілець (що вказує на наявність набряку в цій частині мозку).

Приклад: на даному знімку видно ПН у ПКЛ-фазі А, який відповідає пухлині легень, що вказує на дозволений «конфлікт страху смерті». Більшість подібних «конфліктів страху смерті», що призводять до раку легень, викликаються постановкою несприятливого діагнозу з негативним прогнозом.

Епілептична або епілептоїдна криза (епі-криза) виникає на піку процесу лікування і відбувається одночасно на всіх трьох рівнях.

З настанням епі-кризи індивід миттєво знову виявляється у стані, характерному для активної фази конфлікту. На психологічному та вегетативному рівні відбувається повторний прояв типових симпатикотонічних симптомів, таких як нервозність, холодний піт, озноб та нудота.

У чому біологічне значення такого мимовільного повернення конфліктного стану? На піку фази лікування (найглибшого стану ваготонії) набряки як самого органу, і відповідного відділу мозку досягають максимального розміру. Саме в цей момент мозок ініціює симпатикотонічний стрес для ліквідації набряків. За цим важливим біологічним регулятивним процесом слідує фаза уринації, у ході якої організм звільняється від усієї надлишкової рідини, накопиченої протягом першої частини фази лікування (ПКЛ-фази А).

Специфічні симптоми епі-кризи обумовлені конкретним типом конфлікту та тим органом, який був уражений. Серцевий напад, інсульт, напад астми, мігрень – ось деякі приклади кризи під час фази лікування.

Друга частина фази лікування (ПКЛ-фази У) лише на рівні мозку: після сходження набряку мозку на завершальній стадії лікування його тканин залучається дуже багато гліальної тканини, якаа є завжди у мозку як сполучення між нейронами. Розмір ділянок гліальної тканини визначається розміром попереднього набряку мозку (ПКЛ-фази А). Саме це природне розростання з клітин глії («гліобластома» – дослівно розповсюдження клітин глії) і приймають помилково за «пухлину мозку».

Під час другої частини фази лікування ПН проявляється на томографічних знімках у вигляді кільця білого кольору.

На знімку видно НН у зоні мозку, що контролює коронарні артерії, що вказує на те, що «конфлікт втрати території» був успішно вирішений.

Під час епі-кризи пацієнт успішно переніс очікуваний серцевий напад (після anginapectoris у КА-фазі). Якби фаза активного конфлікту тривала в цьому випадку більше 9 місяців, серцевий напад міг би виявитися фатальним. Знаючи основи ННМ, можна запобігати такому розвитку подій заздалегідь!

На рівні органу (фаза лікування):
Після вирішення відповідного конфлікту пухлини, що розвинулися під управлінням стародавнього мозку в активній фазі конфлікту, виявляються непотрібнішими (наприклад, пухлини легень, кишечника, простати) і ліквідуються за допомогою грибків і туберкульозних бактерій. Якщо бактерії відсутні, пухлини залишаються і інкапсулюються без подальшого зростання.

Навпаки, втрата активної фазі конфлікту тканин органів, керованих мозком, відшкодовується нової клітинної тканиною. Такий процес відновлення відбувається протягом першої частини фази лікування (ПКЛ-фази А). Це має місце при раку шийки матки (втрата тканин у КА-фазі), раку яєчників, раку яєчок, раку проток молочної залози, раку бронхів та лімфомі. Під час проходження другої частини фази лікування (ПКЛ-фаза В) пухлини поступово деградують.

Стандартна медицина помилково приймає ці насправді лікувальні пухлини за злоякісні ракові новоутворення.

Такі симптоми ПКЛ-фази, як набряки, запалення, гній, виділення (зокрема змішані з кров'ю), «інфекції», жар і біль є ознаками природного процесу лікування.

Тривалість та гострота симптомів процесу лікування визначаються тривалістю та інтенсивністю попередньої активної фази конфлікту. Повторні конфлікти, які переривають процес лікування, подовжують саме цей процес. Таке обумовлюється потрамлянням у трек - тобто той самий чи схожий конфлікт.

Хіміотерапія і опромінення грубо переривають природний перебіг лікування від раку. Оскільки наш організм вродженим чином запрограмований на лікування, він обов'язково намагатиметься завершити процес лікування відразу після закінчення лікування. На ці повторні «ракові захворювання» медицина відповідає ще агресивнішими методами лікування!

Оскільки «офіційна медицина» не здатна розпізнати двофазний патерн протікання будь-якого «захворювання», лікарі бачать або перевантаженого стресами пацієнта з пухлиною (КА-фаза), що зростає, не розуміючи, що за цим обов'язково піде фаза зцілення, або вони бачать пацієнта зі жаром, «інфекцією», запаленням, виділеннями, головними чи іншими болями (ПКЛ-фаза), не усвідомлюючи, що це симптоми процесу лікування після попередньої активної фази конфлікту.

Внаслідок того, що одна з фаз виявляється втраченою з виду, симптоми, характерні для протікання однієї з двох фаз, приймаються за окрему самостійну хворобу, таку як, наприклад, остеопороз, що має місце в активній фазі «конфлікту самознецінення», або артрит, характерний для фази лікування такого типу конфлікту.

Така непроінформованість лікарів призводить до особливо трагічних наслідків, тому що пацієнт отримує діагноз наявності «злоякісної» пухлини або навіть «метастаз» саме тоді, коли насправді в організмі йде природний процес лікування раком.

Якби лікарі усвідомлювали нерозривний зв'язок між психікою, мозком і органами, вони б зрозуміли, що дві фази є насправді дві стадії ОДНОЇ СБП, видимої за допомогою томографічних знімків головного мозку, на яких "НН" в обох фазах виявляється на тому самому місці. Конкретні особливості НН на знімку показують, чи знаходиться пацієнт все ще в активній фазі конфлікту (НН у вигляді яскравих концентричних кілець), або вже проходить процес лікування, причому видно, яка стадія цієї фази має місце - ПКЛ-фаза А (НН з набряковими кільцями) або ПКЛ-фаза В (НН з концентрацією білої гліальної тканини), що вказує на те, що критична точка епі-кризи вже позаду.

З закінченням фази лікування всіх трьох рівнях відновлюються нормотонія і нормальний ритм зміни дня й ночі.

Затяжне лікування. Термін «затяжне лікування» визначає ситуацію, у якій процес лікування неспроможній дійти завершення через повторних відновлень конфлікту.

Відновлювані конфлікти чи «треки».

Коли ми переживаємо конфліктний шок (СДХ), наш розум перебуває у стані гострого усвідомлення ситуації. Підсвідомість, будучи при цьому дуже активною, чіпко запам'ятовує всі обставини, пов'язані з цією конкретною конфліктною ситуацією: особливості місця, погодні умови, людей, залучених до конфліктної ситуації, звуки, запахи тощо - щоб наступного разу за таких обставин сигналізувати про небезпеку.

У ННМ називаємо ці імпринти, що залишаються після СДХ - треками.
СБП розгортається внаслідок дії треків, що утворилися на момент СДХ.
Якщо ми перебуваємо в процесі лікування, але прямо або по асоціації спрацьовує один з треків, конфлікт миттєво повторно активується, і після швидкого, так би мовити, «прогону» всього процесу протікання конфлікту відразу ж виявляються симптоми процесу лікування органу, що уражується цим конфліктом: наприклад шкірні висипи після відновлення «конфлікту сепарації», симптоми звичайної застуди після «конфлікту, пов'язаного з поганим запахом (у прямому або символічному сенсі)», затруднення з диханням або навіть напад астми після переживання «страху на своїй території», а діарея – після повторного нападу «конфлікту через неможливість щось переварити (у прямому чи переносному значенні»).

Така ніби «алергічна реакція» запускається чимось або кимось, хто (що) асоціюється з первісним СДХ: певним видом їжі, пилу, вовни тварини, запахом, але також і присутністю певної конкретної людини. У загальноприйнятій медицині (як алопатичній, так і натуропатичній) основною причиною алергій вважається «слабка» імунна система.

Біологічний сенс треку – служити попередженням, щоб уникнути повторного «травматичного» досвіду (СДХ). У дикій природі така сигнальна система є суттєвою для забезпечення виживання.

Треки завжди слід брати до уваги, коли ми маємо справу з захворюваннями, що регулярно повторюються: регулярними застудами, нападами астми, мігренями, шкірним висипом, епілептичними нападами, геморою, циститами і т.д. Зрозуміло, аналогічно слід розуміти і повторну активацію ракового процесу. Треки зумовлюють і такі "хронічні" захворювання, як атеросклероз, артрит, хвороба Паркінсона, розсіяний склероз.

У ННМ важливим кроком задля досягнення повного зцілення є реконструкція події, що призвела до прояву СДХ та всіх супутніх треків, та її вирішення.
Третій біологічний закон
Кожному ембріональному шару відповідають свої мікроорганізми.
Онтогенетична система раку та його еквівалентів.

Д-р Хамер: Основою медицини служить ембріологія та наше знання про еволюцію людини. Це два джерела, які відкривають нам природу раку і так званих хвороб.

Третій біологічний закон пояснює співвідношення між психікою, мозком та органом у контексті ембріологічного (онтогенетичного) та еволюційного (філогенетичного) розвитку людського організму. Він показує, що ні конкретна локалізація НН у мозку, ні зростання (пухлина) чи втрата клітинної тканини, викликані СДХ, не носять випадкового характеру, але виконані сенсу у біологічній системі, вродженої і властивої кожного виду живих істот.

Ембріональні шари:

З ембріології ми знаємо, що після перших 17 днів розвитку у ембріона формуються три шари, з яких надалі розвиваються всі тканини та органи тіла.
Ці три шари суть ендодерма, мезодерму та ектодерма.
У період ембріонального розвитку плід у прискореному темпі проходить через усі еволюційні стадії від одноклітинного організму до повноцінної людської істоти (онтогенетичний розвиток повторює філогенетичний).

Діаграма вгорі показує, що всі тканини, що розвинулися з одного ембріонального шару, надалі управляються з однієї частини мозку.

"Вся розгортка людського тіла йде з дуже стародавньої істоти - одноклітинного організму" (Ніл Шубін, Риба у вас усередині, 2008).

Більшість наших органів, наприклад, товстий кишечник, розвиваються лише з одного ембріонального шару. Щоправда, є органи, такі як серце, печінка, підшлункова залоза, сечовий міхур, кожен із яких будується з різнотипних тканин, які ведуть своє походження від різних ембріональних шарів. Ці тканини, що з часом з'єдналися разом для виконання своїх функцій, розглядаються як єдиний орган, незважаючи на те, що самі вони управляються з різних далеко розташованих один від одного відділів мозку.

З іншого боку, є органи, розташовані в тілі досить далеко один від одного, такі як пряма кишка, горло і коронарні вени, які, однак, управляються з суміжних дуже близько розташованих ділянок мозку.

Ендодерма (внутрішній ембріональний шар) - це шар, який першим утворюється в ході еволюції. Тому з нього на першому етапі ембріонального розвитку формуються найдавніші органи.

Органи та тканини, що формуються з ендодерми:

  • Рот (sub mucosa)
  • Небо
  • Язик
  • Мигдалеподібні залози
  • Слинні та привушні залози
  • Носоглотка
  • Щитовидна залоза
  • Нижня третина стравоходу
  • Легкові альвеоли
  • Бокалоподібні клітини бронхів
  • Печінка та підшлункова залоза
  • Шлунок та дванадцятипала кишка
  • Тонкий кишечник та товста кишка
  • Сигмоподібна ободова та пряма кишка
  • Сечовий міхур
  • Ниркові канальці
  • Простата
  • Матка та фалопієві труби
  • Ядра вушних нервів
Всі органи та тканини, що розвинулися з ендодерми, складаються з аденоїдних клітин, тому ракові пухлини таких органів називаються аденокарциномами.

Органи і тканини, що походять із «найдавнішого» ембріонального шару, керуються найдавнішою структурою мозку – стовбуром мозку, і пов'язані, таким чином, з найбільш архаїчними типами біологічних конфліктів.

Біологічні конфлікти, що відносяться до ендодермальних тканин, пов'язані з диханням (легкими), їжею (органами травлення) та розмноженням (простата та матка).

Органи та тканини травного тракту – від рота до прямої кишки – біологічно пов'язані з «харчовими конфліктами» (у буквальному розумінні – зі шматком їжі).

«Неможливість заволодіти шматком їжі» пов'язана з ротовою порожниною та ковткою (включаючи піднебіння, мигдалики, слинні залози, носоглотку та щитовидну залозу).

Конфлікт "нездатності проковтнути шматок їжі" вражає нижню частину стравоходу, конфлікти "неможливості перетравити і засвоїти проковтнутий шматок" задіють органи травлення такі, як шлунок (крім малого вигину), тонкий кишечник, товсту кишку, пряму кишку, а також печінку.

Тварини переживають ці «травні конфлікти» у буквальних сенсах, коли, наприклад, вони можуть знайти собі їжу, чи коли шмат їжі чи кістку застряють у кишечнику. Оскільки ми – люди – здатні взаємодіяти зі світом фігурально за допомогою мови та символів, ми також здатні переживати «травні конфлікти» у переносному значенні слова.

Символічно «шматок їжі» може ставати контрактом, який ми не можемо укласти, або людиною, до якої не можемо отримати доступ; ми можемо виявитися не здатними «переварити» образливе зауваження, а також ми можемо мати справу з «шматками їжі», якими прагнемо мати, «шматками їжі», які у нас відібрали, або «шматками їжі», яких хочемо позбутися.

Легкі, а точніше, їхні альвеоли, які засвоюють кисень, пов'язані з «конфліктами страху смерті», які ініціюються ситуаціями, пов'язаними із загрозою життю - наприклад СOVID SRS-COV-2 - як загроза життю.

Келихи бронхів пов'язані зі «страхом задихнутися».

Середнє вухо пов'язане з «конфліктами слухання» (звуковий «шматок»). Конфлікт "неможливості отримати звуковий шматок", наприклад, неможливість чути голос матері, вражає праве вухо, у той час як "неможливість позбутися звукового шматка", наприклад, від дратівливого шуму, призводить до ураження лівого вуха. Інтенсивна активна фаза конфлікту призводить до «інфекції» середнього вуха під час фази лікування.

Ниркові канальці (на малюнку – жовтим кольором), що є найбільш давніми тканинами нирок, пов'язані з біологічними конфліктами, які мали місце в далекому минулому, коли предки сьогоднішніх ссавців мешкали в океані, і для яких бути викинутими на берег означало потрапити в ситуацію з загрозою для життя.

Ми – люди, здатні переживати такий СДХ «риби, викинутої на берег» при «конфліктах покинутості», коли нас відкидають, кидають (з супутніми відчуттями ізоляції, виключення, залишеності), при «конфліктах втікача» (коли ми змушені тікати з власного будинку, напріклад через війну), в «екзистенційних конфліктах» (коли саме наше життя чи можливість мати засоби для існування стоять під питанням), а також за «конфліктів госпіталізації» (потраплення до лікарні).
Матка і фалопієві труби, так само як і простата, пов'язані з «конфліктами розмноження» та «ситуаціями з протилежною статтю, що викликають почуття огиди».
Коли ми маємо справу з тканинами та органами, керованими із стовбура мозку, правила латералізації не застосовуються. Так, наприклад, якщо жінка-правша страждає від «конфлікту покинутості», то ураженими однаково можуть виявитися канальці як правої, і лівої нирки (незалежно від цього, чи конфлікт із дитиною чи статевим партнером).

Відносини між мозком, органом та ембріональним шаром, з якого орган утворився.

Усі тканини та органи, які ведуть своє походження з ендодерми, протягом активної фази конфлікту генерують зростання клітинної тканини. Так, рак ротової порожнини, як і рак стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки, печінки, підшлункової залози, товстої кишки та прямої кишки, сечового міхура, нирок, легень, матки та простати знаходяться під управлінням стовбура головного мозку і викликаються відповідними типами біологічних конфліктів. З вирішенням конфлікту ці пухлини миттєво зупиняють своє зростання.

У фазі лікування додаткові клітини (пухлина), виконували корисні біологічні функції протягом активної фази конфлікту, підлягають ліквідації з допомогою спеціальних форм бактерій (грибів і мікобактерій). Якщо необхідних бактерій немає, наприклад, через надмірного використання антибіотиків, пухлина залишається і інкапсулюється без подальшого зростання.

Природний процес лікування зазвичай супроводжується набряками, запаленням, (туберкульозними) виділеннями, (можливо змішаними з кров'ю), рясним потінням ночами, жаром і болями. Тут ми також виявляємо такі стани, як хвороба Крона (грануломатоз), виразковий коліт та різні грибкові «інфекції» типу кандидамікозу. Ці стани стають хронічними, тільки коли процес лікування регулярно переривається повторними активаціями конфліктів.

Мезодерма (середній ембріональний шар) ділиться на більш стару та молодшу частини.

Стара частина мезодерми управляється з мозочка (cerebellum), який сам є складовою древнього мозку.

Молода частина мезодерми – це cerebralmedulla, що належить власне мозку (cerebrum) - утворилася, коли наші пращури перемістилися на сушу, і для захисту від природних впливів та нападів природних ворогів знадобилося утворення шкірного покриву.

Органи та тканини, що утворилися зі старої частини мезодерми:

  • Дерма (внутрішній шар шкіри)
  • Плевра (зовнішня оболонка легень)
  • Черевина (внутрішня оболонка черевної порожнини та органів, що знаходяться в ній)
  • Перикард (серцева сумка)
  • Молочні залози
Усі органи та тканини, що ведуть походження від старої частини мезодерми, складаються з аденоїдних клітин, тому ракові пухлини таких органів називаються аденокарциномами.
Органи і тканини, що розвиваються зі старої частини мезодерми, знаходяться під керуванням мозжечка, що є частиною стародавнього мозку. Конфлікти, що вражають ці тканини, належать до функцій відповідних органів.

Біологічні конфлікти що вражають тканини, що розвинулися і старій частині мезодерми, пов'язані з «конфліктами через напади» (оболонки) та «конфліктами розору в гнізді» (молочні залози).

«Конфлікти через напади» можуть переживатися як у буквальному, так і символічному сенсі. Наприклад, переживання «атаки, спрямованої на шкірний покрив (дерма)», може бути викликане реальним фізичним нападом, вербальною атакою, або діями, спрямованими проти нашої цілісності, але також це може бути щось, що не має емоційного контексту, наприклад, сонячний опік, який організм інтерпретує як «напад».

Атака на область очеревини (peritoneum) в переносному сенсі може переживатися, коли пацієнт дізнається про необхідність проведення хірургічної операції на порожнині живота (кишковик, яєчники, матка і т.д.).

"Атака на грудну порожнину" (плевра) може бути спровокована, наприклад, операцією мастектомії - "атака проти серця" (перикард) - серцевим нападом.

Молочні залози сприймаються як синонім вигодовування та турботи та пов'язані з «конфліктами розору в гнізді». У результаті еволюційного розвитку ссавців молочні залози розвинулися з дерми, унаслідок чого їх керуючий центр перебуває у тій частині мозку, саме – в мозжечку.

Коли ми маємо справу з тканинами та органами, що керуються з мозжечка, треба враховувати перехресні відносини між півкулями мозку. Слід брати до уваги правила латералізації. Якщо, наприклад, жінка-правша переживає «конфлікт розору в гнізді», що з її дитиною, конфлікт вражає праву половину мозжечка, що викликає раковий процес у лівих грудях у активної фазі конфлікту (див. статтю Рак грудей)

Відносини між мозжечком, органом та ембріональним шаром, з якого орган утворився:

Всі органи та тканини, що ведуть походження від старої частини мезодерми, під час активної фази конфлікту генерують зростання клітинної тканини. Так, рак дерми (меланома), рак молочної залози, пухлини очеревини, плеври та перикарда (так звані мезотеліоми) розвиваються під керуванням мозжечка і викликаються відповідними біологічними конфліктами. З вирішенням конфлікту ці пухлини одразу зупиняються у зростанні.

У фазі лікування додаткові клітини (пухлина), виконували корисні біологічні функції протягом активної фази конфлікту, підлягають ліквідації з допомогою спеціальних форм бактерій (грибів і мікобактерій).

Природний процес лікування зазвичай супроводжується набряками, запаленням, (туберкульозними) виділеннями, змішаними з кров'ю, рясним потінням ночами, жаром і болями. Якщо необхідних бактерій немає, наприклад, через надмірне використання антибіотиків, пухлина залишається і інкапсулюється без подальшого зростання.

Молода частина мезодерми.
Наступний етап еволюції - утворення скелета та скелетної мускулатури.
Органи та тканини, що утворилися з молодої частини мезодерми:

  • Кістки (включаючи зуби)
  • Хрящі
  • Сухожилля та зв'язки
  • Сполучні тканини
  • Жирова тканина
  • Лімфатична система (лімфовузли та судини)
  • Кровоносні судини (крім коронарних)
  • М'язи (поперечно-смугаста мускулатура)
  • Міокард (на 80% поперечно-смугаста мускулатура)
  • Паренхіма нирок
  • Кора надниркових залоз
  • Селезінка
  • Яєчники
  • Яєчка
Всі тканини та органи, що ведуть походження від молодої частини мезодерми, керуються Cerebral Medulla – внутрішньою частиною мозку.

Увага: самі м'язові тканини управляються із сerebral medulla, тоді як рухи, що здійснюються за рахунок м'язових скорочень, управляються з моторної кори. Гладка мускулатура міокарда (близько 20% тканин), а також товста кишка та матка контролюються із середнього мозку, яка є частиною стовбура головного мозку.

Біологічні конфлікти - пов'язані з тканинами, що розвиваються з молодої частини мезодерми, в основному належать до «конфліктів самознецінення».

«Конфлікт самознецінення» - це різкий удар по відчуттю власної гідності або відчуття власної значущості.

Тут згадується Карлос Кастанеда та його вчитель Дон Хуан, який казав йому: "Убий у собі почуття власної значущості!"

Чи торкнеться конфлікт самознецінення (СДХ) кістки, хрящі, сухожилля, зв'язки, сполучні або жирові тканини, кровоносні судини або лімфовузли, визначається інтенсивністю конфлікту (особливо гострий СДХ вражає кістки і суглоби, менш гострий СДХ позначиться на м'язах або лімфоуз).

Точна локалізація симптомів (артрит, атрофія м'язів, тендиніт) визначається конкретним змістом конфлікту самознецінення.

"Конфлікт координації рухів", наприклад, який проявляється після невдачі при виконанні будь-якої ручної роботи типу друкування на клавіатурі, вражає руки та пальці; «конфлікт інтелектуального самознецінення», що виникає, наприклад, після провалу на іспиті або в результаті перенесеного приниження, позначиться на шиї.

Яєчники та яєчка біологічно пов'язані з "конфліктами глибоких втрат" - несподіваних втрат улюблених, у тому числі улюблених домашніх тварин. Навіть страх такої втрати може ініціювати відповідну СБП.

Паренхіма нирок пов'язані з «водними чи рідинними конфліктами» (наприклад, переживаннями людини, якому доводилося тонути); кора надниркових залоз пов'язана з «конфліктами руху в хибному напрямку», наприклад, при прийнятті невірного рішення.

Селезінка пов'язана з «конфліктами крові та ран» (сильна кровотеча або в переносному значенні несподіваний несприятливий аналіз крові).

Міокард (серцевий м'яз) уражається «конфліктами на ґрунті відчуття повного краху».

Коли ми маємо справу з органами, які ведуть походження від молодої частини мезодерми, слід враховувати перехресні відносини між півкулями мозку та органами. Тут діє правило латералізації. Наприклад, якщо жінка-правша страждає від «конфлікту втрати» свого любовного партнера, вона уражує зону сerebral medulla у лівій півкулі, викликаючи некроз правого яєчника в активній фазі конфлікту. Якби вона була лівшою, постраждав би лівий яєчник.

Всі органи та тканини, що ведуть походження від молодої частини мезодерми, протягом активної фази конфлікту, втрачають клітинні тканини, як ми це бачимо при остеопорозі, раку кісток, м'язової атрофії, некрозі селезінки, яєчників, яєчок або паренхіми нирок, спричинених відповідними конфліктами. З вирішенням конфлікту втрата тканин миттєво припиняється.

Під час фази лікування попередня втрата тканин відшкодовується з допомогою їх зростання, в ідеалі – з участю спеціальних бактерій, задіяних у процесі.

Природний процес лікування зазвичай супроводжується набряками, запаленням, жаром, «інфекціями» та болем. За відсутності необхідних мікробів процес лікування однаково проходить, але з досягненням біологічно раціонального ступеня. Такі ракові захворювання, як лімфома (хвороба Ходжкіна), рак надниркових залоз, пухлина Вілмса, остеосаркома, рак яєчників, рак яєчок і лейкемія носять зцілюючий характер і вказують на те, що вихідний конфлікт вирішено. У тому ряду ми знаходимо такі явища, варикоз вен, артрит і збільшення селезінки. Всі ці симптоми лікування набувають хронічного характеру, якщо процес лікування регулярно переривається повторними конфліктами.

УВАГА: Що нас не вбило, те зробило сильнішим!

Біологічний зміст всіх СБП для тканин, керованих із боку cerebral medulla, виявляється наприкінці процесу лікування. Після завершення відновлення тканин самі тканини (кістки та м'язи) та органи (яєчники, яєчка тощо) стають набагато сильнішими, ніж раніше, і, таким чином, набагато краще підготовлені на випадок повторного однотипного СДХ.

Ектодерма (зовнішній ембріональний шар):
Коли внутрішній шар шкіри виявився недостатнім, був нарощений новий захисний шар, що покриває всю поверхню дерми. З шару сформувалися ротовий отвір та анус, а також покриви деяких органів та слизові оболонки каналів у цих органах.

Органи та тканини, що ведуть своє походження від ектодерми:
  • Епідерміс
  • Окістя
  • Слизова оболонка ротової порожнини: піднебіння, ясен, язика, проток слинних залоз
  • Мембрани носа та синусів
  • Внутрішнє вухо
  • Кришталик, рогівка, кон'юнктива, сітківка та склоподібне тіло ока
  • Зубна емаль
  • Слизова оболонка проток молочних залоз
  • Слизові оболонки глотки та проток щитовидної залози
  • Внутрішні стінки судин серця (коронарних артерій та вен)
  • Верхні 2/3 стравоходу
  • Слизові оболонки гортані та бронхів
  • Внутрішня стінка шлунка (малий вигин)
  • Стінки жовчних проток, жовчного міхура та проток підшлункової залози
  • Вагіна та шийка матки
  • Внутрішні стінки ниркової балії, сечового міхура, сечоводів та сечівника.
  • Внутрішня стінка нижньої частини прямої кишки
  • Нейрони центральної нервової системи
Всі органи та тканини, що ведуть походження від ектодерми, будуються із сквамозних епітеліальних клітин. Тому ракові пухлини цих органів називаються «сквамозними епітеліальними карциномами».

Всі органи та тканини, утворені з ектодерми (наймолодшого ембріонального шару), управляються з наймолодшої частини мозку – кори головного мозку, і тому вони пов'язані з еволюційно пізнішими типами конфліктів.

Біологічні конфлікти: відповідно до еволюційного розвитку людського організму біологічні конфлікти, пов'язані з ектодермальними тканинами, мають більш просунутий характер.

Тканини, що керуються корою мозку, пов'язані із сексуальними конфліктами (сексуальні фрустрації чи сексуальне відкидання), конфліктами ідентичності (нерозуміння власної приналежності), а також різними «територіальними конфліктами»: територіальними конфліктами, пов'язаними зі страхом (переляк чи страх на своїй території), вражаючими горло і бронхи; конфліктами втрати території (загроза втрати або реальна втрата своєї території), що вражають коронарні судини, конфліктами гніву на своїй території, що виявляються на слизових оболонках шлунка, жовчних проток та проток підшлункової залози; неможливістю «позначити свою територію» (що відображається на нирковій балії, сечовому міхурі, сечоводах та сечівнику).

«Конфлікти сепарації» вражають шкіру та протоки молочної залози. Важливі Спеціальні Біологічні Програми (СБП) для обробки цих типів конфліктів керуються цілком із спеціальних відділів мозку у сенсорній корі.

Постсенсорна кора управляє окістям, яку вражають «конфлікти сепарації», що переживаються як особливо грубі або «жорстокі» за формою.

Двигунна кора, що контролює рухи м'язів, запрограмована на біологічну відповідь на "рухові конфлікти", такі як "неможливість врятуватися втечею" або "відчуття попадання в глухий кут".

Передня частка приймає на себе "конфлікти, пов'язані зі страхами, що лежать попереду" (страх потрапити в небезпечне становище) або "конфліктами відчуття безсилля", які вражають стінки проток щитовидної залози та горлянку.

Зорова кора реагує на «небезпеки, що загрожують ззаду», що відбиваються на сітківці та склоподібному тілі очей.

Інші конфлікти, які стосуються кори мозку: «конфлікти поганого запаху» (мембрана носа), «конфлікти, пов'язані з укусами» (емаль зубів), «оральні конфлікти» (рот і губи), «конфлікти слуху» (внутрішнє вухо», «конфлікти огиди» або «конфлікти страху та опору» (клітини острівців підшлункової залози).

Коли ми маємо справу з органами, що керуються руховою корою, сенсорною та постсенсорною корою та зоровою корою, слід враховувати правило латералізації. Наприклад, якщо чоловік-шульга від «конфлікту сепарації» від своєї матері, у нього уражається сенсорна кора лівої півкулі, що викликає під час фази лікування шкірний висип на правій стороні тіла.

У скроневій частці на додаток до латералізації та статі слід враховувати також гормональний статус, особливо концентрацію естрогену та тестостерону. Гормональний статус визначає, чи конфлікт переживатиметься за чоловічим або жіночим типом, що, у свою чергу, позначиться на тому, чи вразить він скроневу частку в правій або лівій півкулі мозку. Права скронева частка – це «чоловіча чи тестостеронова сторона», тоді як ліва сторона – «жіноча чи естрогенова». Якщо гормональний статус змінюється після менопаузи, або рівень тестостерону або естрогену знижуються в результаті медикаментозних впливів (контрацептивів, ліків, що знижують гормони, або хіміотерапії), біологічна ідентичність також змінюється.

Так, після менопаузи конфлікти у жінки можуть почати проявлятися за чоловічим типом, що відбивається на правому «чоловічому» півкулі мозку, викликаючи зовсім інші симптоми, ніж це відбувалося б період, що передує менопаузі.

Відносини між мозком, органом та ембріональним шаром, з якого орган утворився.

У всіх тканинах та органах, що ведуть походження від ектодерми, в активній фазі конфлікту відбувається втрата тканини (виразка). З вирішенням конфлікту виразковий процес миттєво припиняється.

У фазі лікування, втрата тканини, має біологічний сенс активної фазі конфлікту, замінюється відновлювальним приростом тканини (причому питання, чи беруть участь у цьому процесі віруси, є вкрай спірним).

Природний процес лікування зазвичай супроводжується набряками, запаленнями, жаром та болем. Бактерії (якщо вони є) допомагають сформувати тканини шари, що виливається в симптоми «бактеріальних інфекцій», наприклад, інфекції сечового міхура.

Онкологічні захворювання, такі, як рак проток молочної залози, бронхіальна карцинома, рак гортані, лімфома неходзькінського типу або рак шийки матки є різновидом зцілювального процесу, що вказує на те, що відповідний конфлікт вже вирішено. У цьому ж ряду ми знаходимо такі явища, як висипання на шкірі, геморой, звичайні застуди, бронхіти, ларингіти, жовтяниця, гепатит, катаракта і зоб.

Функціональні порушення та функціональна недостатність.

Деякі органи, керовані корою головного мозку, такі як м'язи, окістя, внутрішнє вухо, очна сітківка і клітини острівців підшлункової залози під час активної фази конфлікту замість виразки демонструють функціональну недостатність, як ми бачимо, наприклад, при гіпоглікемії, діабеті, порушеннях зору і слуху, сенсорної чи рухової паралізації. Протягом фази лікування, а точніше, після епі-кризи, органи та тканини можуть відновити своє нормальне функціонування, якщо тривалий процес лікування доходить до кінця.

На наукових картах Нової Німецької Медицини показано:

  • Співвідношення між психікою, мозком та органом на основі п'яти біологічних законів з урахуванням трьох ембріональних шарів (ендодерми, мезодерми та ектодерми)
  • Тип біологічного конфлікту, що викликає певний симптом, наприклад, конкретний вид раку
  • Локалізація відповідних вогнищ Хамера (ПН) у мозку
  • Симптоми активної КА-фази конфлікту
  • Симптоми фази лікування ПКЛ-фази
  • Біологічний зміст кожної СБП (Важливої Спеціальної Біологічної Програми)
Четвертий біологічний закон:
Мікроорганізми виконують дві функції: будують та розкладають тканини.
Він пояснює сприятливу роль бактерій в організмі в їхньому відношенні до трьох ембріональних шарів під час фази лікування будь-якої цієї Важливої Спеціальної Біологічної Програми (СБП).

Протягом перших 2.5 мільйона років мікроби були єдиними мікроорганізмами, що населяли землю. З часом мікроби поступово заселили людський організм, що розвивається. Біологічною функцією мікробів стала підтримка органів і тканин та підтримка їх у здоровому стані. Віками мікроби, такі, як бактерії та грибки, були необхідні для нашого виживання.

Ось що говорить про віруси та грибки наш сучасник німець Штефан Ланка:
(Кох та Пастер фальсіфікатори).
Онтогенетична система бактерій. Відношення між мозком, ембріональними шарами та мікробами.
У стані нормотонії (до початку дії СБП) та протягом активної фази конфлікту мікроби перебувають у сплячому стані. Однак, варто конфлікту дійти свого вирішення, як мікроби, що мешкають в органі, ураженому дією конфлікту, отримують з мозку людини імпульс, що спонукає їх включитися в процес лікування, що почався.

Мікроби – це ендеміки.

Вони існують у симбіозі з усіма організмами екологічної ніші, де вони разом розвивалися протягом мільйонів років. Контакт із мікробами, чужорідними для людського організму, наприклад, при закордонних поїздках, не є самодостатньою причиною «захворювання».

Однак, якщо, скажімо, європеєць переживе у тропіках вирішення будь-якого свого конфлікту і увійде в контакт з місцевими мікробами, його орган, що постраждав від конфлікту, в ході фази зцілення використовуватиме місцеві бактерії та грибки.

Оскільки його тіло незвично до таких місцевих помічників, процес зцілення може бути дуже важким.

Мікроби не переходять межі між тканинами!
Відносини між мікробами, ембріональними шарами та мозком:
На діаграмі показані співвідношення між типами мікробів, трьома ембріональними шарами та відповідними відділами мозку, з яких діяльність мікробів контролюється та координується.

Мікобактерії та грибки діють тільки в тканинах, що ведуть своє походження з ендодерми та старої частини мезодерми, тоді як бактерії (крім мікобактерій) беруть участь тільки в лікуванні тканин, що розвинулися з молодої частини мезодерми.

Ця біологічна система успадкована кожним видом живих істот.

Метод, яким бактерії надають допомогу у процесі лікування, перебуває у повній згоді з логікою еволюції!

Гриби і мікобактерії (ТБ-бактерії) є найдавнішими типами мікробів. Вони діють виключно на органах і тканинах, які керуються з древнього мозку (ствол головного мозку та мозочок) ведуть своє походження від ендодерми та старої частини мезодерми.

Під час фази лікування грибки, такі як candidaalbicans, або мікобактерії, такі як туберкульозна паличка (ТБ-бактерії), руйнують клітини, що стали непотрібними, які під час активної фази конфлікту виконували корисні функції.

Будучи природними «мікрохірургами», гриби і мікобактерії видаляють, наприклад, пухлини кишечника, легенів, нирок, печінки, молочних залоз, а також меланоми, що втратили своє біологічне значення.

Що так чудово в мікобактеріях, це те, що вони починають негайно розмножуватися в момент утворення СДХ. Швидкість їх розмноження пропорційна швидкості зростання пухлини так, що на момент вирішення конфлікту буде доступно саме стільки мікобактерій, скільки знадобиться для руйнування та усунення ракової пухлини.

Симптоми: в ході процесу руйнування пухлини відходи процесу лікування виводяться зі стільцем (СБП на кишечнику), із сечею (СБП на нирках та простаті), з легенів (відповідна СБП), що зазвичай супроводжується нічним потовиділенням, виділеннями (можливо зі слідами крові), набряками, запаленням, жаром та болями.

Цей процес роботи мікробів помилково називають «інфекцією».

Якщо необхідні мікроби усуваються з організму, наприклад антибіотиками або хіміотерапією, пухлина інкапсулюється і залишається на місці без подальшого зростання.

Бактерії (крім мікобактерій) діють тільки на органах і тканинах, які керуються з cerebralmedulla, що ведуть своє походження від молодої частини мезодерми.

Під час фази лікування ці типи бактерій допомагають відшкодувати тканини, втрачені під час активної фази конфлікту. Наприклад, стафілококи та стрептококи допомагають у реконструкції кісткових тканин і відшкодовують втрату клітин (некроз) тканин яєчників та яєчок. Також вони беруть участь у формуванні тканин шрамів, оскільки сполучні тканини управляються з cerebralmedulla. У відсутність цих мікробів процес лікування все одно б мав місце, але не доходив би до біологічного оптимуму.

Симптоми: процес відшкодування тканин за участю мікробів зазвичай супроводжується набряками, запаленням, жаром та болями. Природний процес лікування помилково вважається "інфекцією".

Увага: функція ТБ-бактерій полягає виключно в усуненні тканин (керованих древнім мозком), тоді як всі інші типи бактерій сприяють відновленню тканин (керованих мозком).

Що стосується «вірусів», у ННМ ми вважаємо за краще говорити про «імовірно існуючі віруси», оскільки останнім часом саме існування вірусів поставлене під питання.

Відсутність науково обґрунтованих доказів твердження, що віруси викликають спеціальні «інфекції», перебуває у повній згоді з результатами ранніх досліджень доктора Хамера.

А саме, що процес відновлення тканин ектодермального походження, керованих корою головного мозку, наприклад, епідермісу шкіри, тканин шийки матки, стінок жовчних проток, стінок шлунка, слизової оболонки бронхів і мембрани носа йде і за відсутності будь-яких вірусів.

Іншими словами, шкіра відновлюється і без «вірусу» герпесу, печінка – без «вірусу» гепатиту, мембрана носа – без «вірусу» грипу тощо.

Симптоми: процес відновлення тканин зазвичай супроводжується набряками, запаленням, жаром та болями. Природний процес за участю бактерій помилково вважається «інфекцією».

Якби віруси реально існували, вони – у повній відповідності до еволюційної логіки – допомагали б у відновленні ектодермальних тканин.

Ґрунтуючись на сприятливій ролі мікробів, віруси не були б причиною «хвороб», але натомість вони грали б життєво важливу роль в процесі лікування тканин, контрольованих корою головного мозку!

Згідно з четвертим біологічним законом, ми не можемо вважати мікроби причиною «інфекційних захворювань». З розумінням того, що вони не викликають захворювання, але натомість відіграють сприятливу роль у ході фази лікування, уявлення про імунну систему, як захисну проти «патогенних бактерій», втрачає всякий сенс.
П'ятий біологічний закон:
Квінтесенція
Будь-яка хвороба – це частина Важливої Спеціальної Біологічної Програми (СБП), створеної надання допомоги організму (людей як і тварин) у вирішенні біологічного конфлікту (Біошоку).

Д-р Хамер: «Усі так звані хвороби мають особливе біологічне значення. У той час як ми звикли приписувати Матері Природі здатність робити помилки, і маємо нахабство стверджувати, що Вона постійно робить ці помилки і стає причиною збоїв (злоякісних безглуздих дегенеративних ракових розростань і т.п.), тепер ми здатні бачити, коли шори спали з наших очей, що тільки наші гординя і невігластво є єдиною дурістю, яка колись була і є в цьому космосі.

Засліплені, ми наклали на себе цю безглузду, бездушну та жорстоку медицину. Сповнившись подиву, ми, нарешті, вперше стали здатні зрозуміти, що Природа містить порядок (тепер ми це вже знаємо), і що всяке явище в природі сповнене сенсу в контексті цілісної картини, а те, що ми називаємо хворобами – це не безглузді поневіряння, які використовують підмайстри чаклунів. Ми бачимо, що ніщо не є безглуздим, злоякісним чи хворим.

Психосоматологія GNM+

відеокурс
  • 1
    відеолекції
    про "п'ять біологічних законів" ННМ (GNM доктора Райка Хамера)
  • 2
    приклади
    розбори частих захворювань та їх психосоматичних причин
  • 3
    довідники
    довідникові матеріали з усіх поширених захворювань
  • 4
    дод. матеріали
    факти та експерименти, що підтверджують знання ННМ
  • 5
    техніки
    психологічні техніки для роботи з собою або близькими
  • 6
    терапія
    є пакети участі з особистою терапією ваших захворювань